Новини

Крістіан Мануель Тондіке: «Не шкодую про своє рішення переїхати в Україну»

Перегляди: 707

Гріша — таке друге неформальне ім’я отримав Крістіан Мануель Тондіке у команді «Барком-Кажани». Кубинець провів із «кажанами» свій перший український сезон. На днях Крістіан вирушив до Куби. Там теперішній зв’язуючий «Барком-Кажани» гратиме у складі кубинської волейбольної збірної. Але перед від’їздом, ми встигли таки поспілкуватись з Крістіаном про його нове волейбольне життя в Україні.

 

Крістіане, це твоє перше інтерв’ю в Україні. Розкажи, яким для тебе особисто видався цей сезон? Цьогоріч «Кажани» вибороли усі існуючі в Україні волейбольні нагороди – як емоції тебе переповнюють?

Так, це моя перша розмова в Україні. З журналістами спілкувався вдома та у тих країнах, які я відвідував зі своєю збірною. А нагороди команди для мене це важлива річ. Бо це мій перший досвід перемоги в іноземних турнірах. І в Кубку, і в Суперкубку. Хоча міжнародні змагання у складі Куби вигравав.

Перемога в Кубку далася не просто. У нас там були складніші та напруженіші матчі.

 

А як оцінюєш загальний рівень українських волейбольних команд?

Відверто кажучи, не бачу багато команд з достатнім рівнем. Є 4 команди, у протистояннях з якими нам довелося докласти зусиль для перемоги. Насправді ми – найкраща команда. Напевно, ще виділив би Епіцентр.

 

Україна за кліматом кардинально відрізняється від Куби. Бачиш, у нас навіть весна не зовсім весна. А твій настрій може залежати від погоди?

Так, я вже помітив. Теплі дні змінюються прохолодними та навпаки. По-різному буває. За настрій навіть не знаю. Може, й так. Інколи, коли на дворі холодно, можу не мати робочого настрою.

В моїй країні, як і в багатьох країнах Латинської Америки, рідко бувають холодні дні. Я їх не боюсь, але можу сказати, що в холод тренуватися не дуже приємно. Трохи все це незручно. А на Кубі завжди тепло. У найхолодніші грудень та листопад середня температура не опускається нижче 20 градусів. І мені повністю комфортно за таких умов.

 

Домівка твоєї сім’ї на Кубі поряд з морем?

Не біля самого моря, але якщо йти пішки, то за 20 хвилин можу до нього дійти.

У мене є тато, мама та двоє старших братів. Обидва старші за мене на рік і 10. І обидва також займаються волейболом. У них розряд першої категорії провінції Гавани. Батьки теж спортсмени – грали у баскетбол. Щодня з ними спілкуюсь. Між нашими країнами 7 годин різниці. Тому часто розмовляємо пізно ввечері.

 

Але ти – найкращий спортсмен у родині?

Ну так, адже я доріс до рівня гравця національної збірної. Стати волейболістом – було моєю мрією.

 

На Кубі дуже добре грають у волейбол?

На Кубі ми тренуємося надзвичайно багато. Тому, коли хтось із нас переходить грати в престижніший закордонний чемпіонат, то йому вже легше призвичаїтися до нових вимог.

Я закінчував національну школу волейболу Куби. Входжу до числа збірників своєї вікової категорії U-21. Щодо державної підтримки волейболу, то останнім часом зарплати спортсменів зросли. Проте в основному гравці нашої збірної мають контракти з іноземними клубами, як-от французькі чи італійські.

 

А в яких країнах встиг побувати?

З латиноамериканських у Коста-Риці та Домініканах. У Бахрейні та Тунісі. Їздив на змагання з національною збірною на турніри в Італію, Колумбію, Мексику, Португалію.

В деяких країнах встигав трішки погуляти. Мені справді цікаво побачити нову країну з іншим стилем життя, іншою атмосферою. Але разом з тим, основне завдання кожної такої поїздки – якісно потренуватися перед грою та показати достойний результат з національною командою. Це в пріоритеті.

 

З чого розпочалась твоя спортивна кар’єра?

З «Гавани» – це моя регіональна команда. Але перший професійний клуб – «Барком-Кажани».

Одного дня у команді мені повідомили, що мною цікавляться з України. Тоді був варіант потрапити у Францію. Але сьогодні я тут, в Україні.

 

Які загалом враження від першого року?

Безумовно, я задоволений. Це мій шанс проявити себе на професійному рівні і я справді ціную, що отримав його. Я міг залишатися грати вдома, проте обрав новий виклик для себе. У мене контракт з «кажанами» на 10 місяців. Чи було важко? Однозначно. На початках я практично нічого не знав, не орієнтувався у місті. Коли вивчив основні маршрути, стало простіше. Але мій фокус тут – тренування і покращення власної гри.

 

Пробував нашу національну кухню? Щось сподобалось?

Так, декілька разів. Звичайно, ваші страви відрізняються від кубинських, але загалом мені сподобалося.

 

Яких звичних для Куби речей тобі тут бракує найбільше?

По-перше, це, звичайно, погода. Також хотілося б якихось кубинських страв. По завершенні чемпіонату повертаюся додому. Але не матиму багато часу на відпочинок. Потрібно тренуватися, щоб бути у хорошій формі. На мене також чекатимуть матчі у складі національної збірної Куби.

 

Яку музику полюбляєш, яким фільмам надаєш перевагу?

Щодо музики, то люблю її. Переважно слухаю нашу кубинську, а також пуерто-риканських виконавців. Фільми? Тут я не маю якихось особливих вподобань, але часто переглядаю динамічні пригодницькі стрічки.

 

Як спілкуєшся з партнерами по команді?

Ясно, що в нас ніхто не знає іспанської мови. Але я вже розумію основні команди та підказки, тому можемо порозумітися. Зокрема під час ігрових моментів.

З усіма спілкуюсь. Особливо з гравцями другої та четвертої зони, яким я маю діставати м’яч під удар. Розумію, яку комбінацію ми розігруємо зараз і як мені зіграти.

 

Прогулюєшся містом, коли є час?

Переважно, коли є час, залишаюся вдома. Аби послухати музику, глянути серіал.

 

Крістіане, а який турнір тобі хотілося б виграти найбільше?

Чемпіонат світу моєї вікової категорії, U-21. У нас сильна команда і ми можемо претендувати на високі місця. Я б хотів насамперед перемогти у турнірі. Індивідуальні призи – то другорядне. Хоча й мене визнавали найкращим гравцем на турнірі в Коста-Риці. Є ще призи з різних локальних змагань на Кубі. Загалом у мене непогана колекція нагород (посміхається).

 

Твій земляк Вільфредо Леон змінив громадянство на польське. Ти б міг піти на такий крок, щоб, скажімо, перемогти на чемпіонаті світу?

У нього були певні причини, чому він так зробив. Але це вибір кожної людини. Я б не хотів грати за іншу країну, крім своєї.

 

Якби ти міг взяти до себе в команду Куби когось із «кажанів», кого б ти обрав?

Найперше я б вибрав Антона Квафарену. І ще хотів би бачити там Макса Дрозда.

 

Як тобі працюється під керівництвом Угіса? Можеш порівняти його зі своїми кубинськими тренерами?

Мені комфортно працювати з ним. Мої кубинські тренери навчили мене багатьох корисних речей, а з Угісом я маю можливість ставати кращим та додавати у майстерності.

 

Наостанок, як підсумуєш свій український період?

Я задоволений, що все так склалося. Я граю в сильній команді з хорошими гравцями, отримую корисний досвід. Не шкодую про своє рішення переїхати в Україну.

 

Довідка. Кубинець Christian Thondike Mejías – новий гравець ВК «Барком-Кажани» сезону 2020/2021.

Народився Christian 28 травня 2001 року на Кубі (місто La Habana).

Ріст гравця -195 см. Вага – 76 кг. Висота блоку – 336 см.

ВК “Барком-Кажани” Christian гратиме на позиції зв’язуючого.

До «кажанів» був гравцем кубинського La Habana (2018/2019 та 2019/2020 сезони).

 

Дякуємо Андрію Бартків, який долучився до підготовки матеріалу.