Новини

Горден Брова, ліберо «Барком-Кажани»: «Напевно, це був найтяжчий сезон»

Перегляди: 170

Про особисті перемоги, фільми жахів, юриспунденцію та багато іншого – ліберо «Барком-Кажани» Горден Брова поділився таємницями свого життя із прес-службою клубу. Останній волейбольний сезон Горден називає найтяжчим за останні роки. 
 
Сезон закінчився не лише перемогою твоєї команди у Чемпіонаті, а й твоїм особистим званням кращого гравця чемпіонату. Які емоції?

Звісно, що для отримання такого результату – і командного, і індивідуального – шлях не може бути легким. Тим більше, що в цьому сезоні було досить тяжко завойовувати золоті медалі. Насправді, відстоювати звання чемпіона важче і фізично, і морально. Всі хочуть «попити твоєї крові». Тому, усі матчі були дещо агресивнішими. Але результат того вартує. Емоції просто переповнюють. Це був тяжкий сезон, напевно,  найтяжчий. Всі дуже раді, що змогли відстояти звання чемпіонів України з волейболу, не підвели своїх вболівальників.

Скільки часу матимеш цього літа на відпочинок?
Якщо все буде по планах національної збірної, то матиму на відпочинок близько місяця. Вже 7 травня ми зустрічаємось зі збірною в Одесі. Потім граємо Золоту Євролігу 25 травня. У липні має бути трішки перерви. Далі або збори з «кажанами», або зі збірною: наближається фінальна частина Євро у вересні. Тобто, розраховую, що відпочину під час липневої перерви. Але насправді у професійного спортсмена такого поняття як перерва немає. Завжди є чи травми, чи слабкі місця, які потрібно ліквідувати. Скоріше матиму час не на повний відпочинок, а можливість дещо відволіктись від волейболу.
І як відволікатимешся?
100 % полетимо з дружиною закордон. Якраз влітку в нас річниця подружнього життя. Покищо не знаємо куди, але в Європі точно побуваємо. Взагалі ми дуже любимо подорожувати. Окрім моря, обов‘язково подивимось якісь цікаві місця. Торік були в Німеччині, Туреччині. Дружина підлаштовується під мої короткі канікули і вже ближче до них вирішуємо, де відпочиватимемо. Дружина теж з Донеччини як і я. Але завжди зі мною. Спочатку в Харкові, тепер у Львові.
 Як ти сприйняв воєнні дії на Донеччині? Як змінилося життя твоєї родини?
Так, я з міста Соледар. Це українська частина Донеччини. У нас зараз відносно спокійно. Та й люди вже звикли до військової техніки, блокпостів. На початках, коли приїжджав додому,  для мене це було дуже дико. Я ж не бачив всі ці речі кожен день. Вдома мама, два брати і сестра. Меншому брату 22, а старшій сестрі 48. Перший військовий рік для мене був страшною проблемою. Багато спілкувався про це з тренером і навіть з командним психологом. Це був сильний стрес. Зараз вже емоційно легше. На початках у родини навіть були думки про переїзд. Але зараз вже ні.
Ти вважаєш себе наполегливим?
Однозначно. У спорті без цієї риси ніяк. У 9 класі поїхав здому вчитися до київського спортивного інтернату. Потім переїхав до Харкова. Там грав за «Юридичну Академію» та вчився  у Національному юридичному університеті. А далі – Львів. За покликанням я спортсмен, за освітою – юрист. І цей диплом важить для мене дуже багато. Мій тато був професійним юристом із 25-річним стажем. Тому для мене юриспунденція своєрідне сімейне ремесло, яке я ніколи не залишав. Постійно слідкую за законодавчими новаціями, інколи, коли є час –  практикую надання юридичних консультацій.
Звідки взялась любов до волейболу?
У мене в родині всі спортсмени. Старший брат займався  футболом. Не зміг продовжувати далі через травму. Молодший брат займається боксом. Але всі пройшли через волейбол. Тато дуже любив волейбол. Коли ще не було залів, він збирався з друзями і грав у волейбол на шкільних майданчиках. Вони залазили туди тишком-нишком, щоб ніхто не бачив. А потім у нас в місті побудували чудовий спорткомплекс і з‘явилась можливість займатись волейболом професійно. Такщо я у волейболі з шести років. А зараз вже 10 років маю звання майстра спорту.
Знаю, що крім волейболу любиш дивитись якісне кіно. Що переглянув останнє?
Кіно – це моя слабкість. Дуже люблю жахи. Обожнюю їх дивитися. Більше того. Був у Львові у кімнатах страху, квест-кімнатах, які мають стилістику жахів. Подобаються жахи режисера Джеймса Вана. Нещодавно ходили з дружиною на останню його роботу «Прокляття Ла Йорони», нам дуже сподобалось.
Що ще любиш крім жахів, волейболу і юриспунденціі?
Люблю природу. Якщо є можливість поїхати за місто та посмажити шашлик – це чудово. Приготування м’яса на природі для чоловіків особлива традиція. А сама природа дарує душевний спокій.
Прес-служба ВК «Барком-Кажани»