Олег Шевченко, гравець ВК «Барком-Кажани»: «Якщо б не став волейболістом, працював би у комп’ютерній сфері»
04.01.2019
Перегляди: 721
Якщо б не став волейболістом, то, ймовірніше за все, працював би у комп’ютерній сфері. Принаймні так у інтерв’ю прес-службі ВК «Барком-Кажани» каже нападник волейбольної збірної України, майстер спорту України, а з вересня минулого року – і догравальник львівських «кажанів» Олег Шевченко. У другий день Різдва, 8 січня, Олег святкуватиме своє 26-річчя.
Олеже, перш за все вітаємо із зимовими святами. До речі, як святкується?
Дякую. Новий Рік відсвяткував зі своєю родиною, з дружиною та сином, в Харкові. Ми зараз на тренуваннях збірної України. Тому на Різдво побути вдома вже не вийде: у нас запланований матч, 5 січня тут граємо з Македонією. А потім летимо до Швейцарії. Такщо відсвяткувати Різдво не вийде.
А що тобі приніс Миколай?
То вже скоріш я підпрацьовую Миколаєм для свого чотирьохрічного сина. А на Новий рік отримав від дружини парфуми.
Тепер повернемось до волейбольної тематики. Відколи ти у спорті?
У волейбол я граю з 13 років, тобто з восьмого класу. Спочатку вчився у звичайній школі. Потім до нас до школи прийшов тренер зі спортивного училища і запросив на волейбольне тренування усіх бажаючих. Прийшли, подивилися, я сподобався і тренер запропонував мені перейти у це училище. Так все і почалось. Спочатку дитяча ліга. Потім “Юридична академія” , Вища Ліга, Суперліга. Згодом грав у “Локомотиві“, казахстанському “Атирау”. Повернувся з Казахстану, ще сезон відіграв у «Локомотиві», а з цього сезону тут – у ВК «Барком-Кажани».
Родина подорожує з тобою?
В Харкові ми були разом. В Казахстані жив сам. Син був ще дуже маленький для таких переїздів. Тепер у Львові знову всі разом.
Як тобі Львів?
Мені тут дуже подобається. Команда хороша. В мене тут багато друзів.
«Барком-Кажани» найкращий волейбольний клуб України. Як думаєш, у чому секрет успіху? Ти був у одних лідерів, тепер у інших.
Напевно, тому що команда зібрана з кращих в Україні гравців. Та й підхід тренера досить європейський. Тренування абсолютно не традиційні.
Що робиш у вільний від тренувань час? Можливо, маєш якесь захоплення?
Вільного часу мало. У будні дні, коли два тренування – не встигаєш нічого. На вихідні моє хобі – проводити час з сином та дружиною.
Ніколи не думав про тренерське майбутнє?
Думав. Я закінчив Харківський університет фізкультури, маю диплом тренера. Але тренером не працював би. Це дуже тяжко психологічно. Оці тренерські переживання перед матчами – це дуже тяжко.
Якби ти не став волейболістом, то ким би був?
Чесно – ніколи про це не думав. Але однозначно, це було б щось пов’язане з комп’ютерами та технологіями. Мені це цікаво. Професійно технічній науці ніде не вчився. Але цікавлюсь новинками, специфікою.
Прес-служба ВК «Барком-Кажани»
