Новини

Юрій Паласюк, блокуючий ВК «Барком-Кажани»: «Найкраще моє перезавантаження – це сім‘я»

Перегляди: 1 168

Своє волейбольне життя він розпочав у восьмому класі. Зараз, у 31 рік, обожнює спорт та віддається йому на повну. А от перезавантажується з сім‘єю. Юрій Паласюк про спортивні цілі, хобі та особисті новини розповів у інтерв‘ю прес-службі волейбольного клубу «Барком-Кажани».
 

З чого стартував твій волейбольний шлях?

Волейболом почав займатися досить стандартно. У восьмому класі тренер запропонувала високим хлопцям з класу ( а я був найвищим) спробувати себе у волейбольному спорті. В дев‘ятому класі вже був волейбольний спецклас. Після школи ми фактично всім цим спецкласом вступили до Тернопільського педагогічного університету на факультет фізкультури. Здобув професію фізична реабілітація. Я сам з Тернополя. Тому вдома буваю частенько. Тим більше, що останні чотири роки грав у Хмельницькому, тепер два у Львові. Дружина з п‘ятирічним сином залишилась у Тернополі. З дня на день чекаємо поповнення – ще одного синочка. При народженні першого ми були на пологах разом. Цього разу не знаю, адже стартували матчі плей-офф, а для професіонала робота в пріоритеті.
До “кажанів” ти грав у хмельницькому “Новаторі”. На твою думку, які найбільші внутрішні відмінності між командами?
Та відмінності колосальні. По-перше, це абсолютно інші клуби по структурі. У Львові все компактно і повністю зорієнтовано на одну команду. Також кардинально інші підходи тренерів. Взагалі для мене Угіс Крастіньш – найкращий тренер з яким мені доводилось працювати та, напевно, кращий в Україні. Саме тому він і тренує збірну.
Як налаштований на матчі плей-офф?
Плей-офф – це зовсім інші ігри. Інше налаштування. Команда в повній бойовій готовності. На регулярних матчах було багато замін, корегувався склад команди на майданчику. Зараз все серйозно і на повну. Команда готова до поєдинків.
Розкажи свій особистий секрет успіху
Мені дуже допомагає сім‘я. Це мій основний секрет успіху. Наприклад, після тижня тренувань та серйозних матчів, приїжджаю додому і повністю відключаюсь від волейболу. Переключаюсь на сім‘ю. Коли повертаюсь до Львова, автоматично занурююсь у спорт. І це таке конкретне перезавантаження. Бо, насправді, 8-9 місяців безперервного волейболу досить виснажують. Перш за все психологічно.
Який найяскравіший спогад за твою волейбольну кар’єру?
Напевно, минулорічне чемпіонство. Я до цього дуже довго йшов. І ми в напруженій боротьбі обіграли потужний харківський «Локомотив»…. Це однозначно один з найяскравіших спогадів. У 17 та 18 роках був кращим блокуючим Чемпіонату. Цього року була травма, маю не так багато ігрового часу. Але від себе роблю все можливе. Головне, командний результат. А особисті нагороди – своєрідний бонус.
 
Маєш хобі?
Захоплююсь автомобілями. Люблю поганяти. Також цікавлюсь  електронікою. Коли робили ремонт в квартирі, дивився чимало відео з цієї тематики. Тому ось так невимушено виникло ще одне нове захоплення. Взагалі, люблю орієнтуватися у різних сферах.
Найкращі і найгірші риси у характері людини – на твою думку
Найгірші – однозначно брехня. А краща – вірність. Взагалі є люди твої, з якими легко говорити, приємно. А є зовсім інші, не твої. Тут все просто: з ними обмежую спілкування.
Прес-служба ВК «Барком-Кажани»