Новини

Ілля Поліщук: «Коли мене запросили до клубу «Барком-Кажани», одразу погодився, навіть ні на мить не задумався»

Перегляди: 424

Ілля Поліщук – новий зв’язний львівського клубу «Барком-Кажани». Окрім звання майстра спорту України, нещодавно він отримав новий статус – молодого татуся. В інтерв’ю пресслужбі він розповів, як поєднує професійний спорт та виховання донечки, чому родина не планує залишатися у Львові та поділився емоціями про вихід ВК «Серце Поділля» з Суперліги.

  Останні 2 сезони ти провів у ВК «Серце Поділля», які пройшли у новий сезон Суперліги 2021-2022. Але серед учасників їх немає….

Так. «Серце Поділля» вийшло з Суперліги й мені від того сумно. Офіційної заяви вони не подавали, тому і причин такого рішення не знаю. Разом із ними не бере участі в новому сезоні й «Покуття-Прибилів». Вважаю, що український волейбол втратив хороші команди. І якщо буде бажання повернутися у Суперлігу – їм знадобиться 3 роки. Бо починати потрібно з початку – з Першої ліги.

Розкажи як воно, перейти у команду триразового чемпіона України з волейболу, з якою зустрічався на матчах у складі іншої команди?

Львівська команда завжди була на високому рівні – підбір гравців, тренер, підготовка. Коли мене запросили до клубу – одразу погодився, навіть ні на мить не задумався.

Зізнавайся Ілля, ти раніше хотів потрапити у склад «Кажанів»?

Звичайно хотів. Для власного професійного зростання завжди хочеться і потрібно тренуватися, грати в розвинутих клубах з європейським підходом. А «Барком-Кажани» саме такі й є.

Ти вже був у 5 клубах. Різниця у підготовці команд відчутна?

Так. В різних командах підготовка відрізняється. Одні їдуть на збори ближче моря, на пісок і займаються фізичною підготовкою. А львівський клуб більше займається з м’ячами. Перша половина дня це тренажерний зал, а ввечері волейбол. Приміром, останній місяць ми активно готувалися до сезону саме за такою схемою. У сезон «тренажерки» значно менше. Більше відпрацьовуємо в залі. «Кажани» відрізняються від інших клубів тим, що в них інші вправи дають.

Тобі у львівському клубі важче тренуватися?

Трохи так. Але тільки тому, що вони мають сильніших гравців.

Щось нове відкрив собі у тренуваннях?

Присідання з грифами в «тренажерці» та багато вправ з м’ячами в залі.  

Поміж тренуваннями та змаганнями як розслабляєшся? Чим займаєшся?

Раніше відпочивав дома, ходив з дружиною на шопінг. А зараз займаються новонародженою донечкою (посміхається – ред.). Трохи важко поєднувати батьківство та професійний спорт. Це ще те випробування. Але вже минуор більше місяця з часу появи дочки, наче освоївся.

Донька народилася у Львові?

Так. З переходом у львівський клуб, моя сім’я переїхала сюди теж.  

Можливо це знак долі, що вам потрібно залишитися жити у Львові?

Ні, ні (сміється – ред.). Нам Вінниця так припала до серця, що ми її не проміняємо.

Тепер у тебе підростає власна вболівальниця

Я б сказав, що формується жіночий клуб прихильниць (сміється). Моя дружина і мама палкі прихильниці волейболу. Постійно вболівають за мене і мою команду. Мама взагалі активно розвиває спорт в Козятині – як депутат міської ради відновлює спортзали.

Ілля, у волейболі ти вже 15 років. Які ставиш перед собою плани на майбутні 10 років?

Особисто я не ставлю плани у спорті. Більше довіряю долі. Так, хочеться розвиватися, постійно грати, бути у спорті, але будувати великі плани я не люблю. Звісно є бажання пограти за кордоном… Побачимо.

 Ілля мріє про Audi

Любить активний відпочинок

Своїм хобі вважає риболовлю

Але зі страв обожнює щавлевий борщ  

 Довідка:

Народився у Козятині 28.03.1996 р.

Ріст – 1.88 см.

Висота удару – 325 см

Висота блоку 310 см

 

Грав у клубах:

ВНАУ (2013-2014; 2014-2015)

ВК «Вінниця» (2015-2016; 2016-2017)

МХП «Вінниця» (2017-2018)

ВК «Політехнік» Одеса (2018-2019)

ВК «Серце Поділля» (2019-2020; 2020-2021).

 

 Пресслужба ВК “Барком-Кажани”