Новини

Юрій Семенюк: «Волейбол, особливо після травми – це те, чим я хочу займатися і без чого не можу жити»

Перегляди: 123

Травма, операція, реабілітаційний період і аж півроку без волейболу. Після довгої і вимушеної перерви центральний блокуючий збірної України та львівського клубу “Барком-Кажани” Юрій Семенюк повернувся у стрій. Спортсмен уже встиг зіграти у домашніх матчах «кажанів» із харківським «Локомотивом». Про те, як жилось затятому волейболісту без волейболу та про плани на майбутнє у інтерв’ю із Юрієм Семенюком.

Юрію, тебе не було на волейбольному майданчику майже півроку. Що ти робив весь цей період?

Це був час реабілітації. Майже півроку тому я отримав травму – протрузію міжхребцевого диска. Через фізичне перенавантаження організму. Був інтенсивний сезон, плюс тренування у збірній. І як результат – травма. Потім операція, місяць ліжкового режиму. Далі – курс електрофорезу і магнітотерапія у спортивному диспансері. І реабілітація в INNOVO. Перших два місяці – щодня. Хлопці на тренування, а я на відновлювальні процедури. Докладав максимум зусиль, щоб скоріше повернутися на майданчик. Допрацьовував і вдома. В результаті – почав на два місяці скоріше бігати, ніж зазвичай відбувається після такої травми.

Після такої перерви ти вийшов на майданчик під час домашніх ігор «кажанів» з «Локомотивом». Як відчуття?

Мене так підтримали вболівальники, трибуни – не чекав такого. Це неймовірні відчуття – знову бути на майданчику. Дуже приємно, що тренер дав мені можливість повернутися у гру саме під час такого серйозного матчу з «Локомотивом». Спробувати, чи я вже готовий, чи ще ні. Чесно кажучи, коли мені перший раз паснули м’яча, я його не забив. Трохи розгубився. Хоча на тренуваннях мені було значно легше. Але потім переживання відступили: забив раз, другий, поставив блок. Нагадав, що це моя команда, ми стільки всього вигравали минулого сезону. Цього буде так само! Відчув команду, ритм і гра пішла! Це рідне для мене. Емоції просто неможливо передати словами.

А як фізичний стан? Травма не давала про себе знати?

Щодо фізичного стану, то однозначно відчув навантаження на ноги. У четвертій партії, при рахунку 10:10, була перерва. Я сів і таке враження, що ніг не відчував. Мене випустили на майданчик по середині першої партії. Відіграв нормально ще другу партію, третю, але четверта… уже відчув навантаження.

Як думаєш, вже готовий до гри у фіналі Кубку України?

Звісно! Перший день, коли вийшов і увійшов в ритм, налаштування абсолютно змінилися. Я підтримував хлопців, хлопці мене. Щодо моїх очікувань від фінального матчу – скажу таке: на одну гру значно легше налаштовуватись, ніж на кілька матчів. Наприклад, у Чемпіонаті дві гри. Перший день – позитивно, а другий – значно тяжче налаштовуватись на гру. В моєму випадку. От налаштувався, що я маю зіграти матч проти тієї команди, виходжу і граю. А якщо два матчі і одна команда – трохи тяжче. Якщо чесно, після цих двох ігор з «Локомотивом» я набрався впевненості в собі. Мені значно легше. Я відчув, що можу після травми, що ще треба підтягнути до фіналу. Цього року ігри будуть цікавіші. Ми вчимося на своїх помилках і так просто не поступимось.

Що для тебе волейбол після піврічної перерви?

Змінилося багато. Я довго думав, чим ще міг би займатися крім волейболу. І після цього зрозумів, що ще більше хочу повернутися. Докладав максимум зусиль для реабілітації. Передивлявся матчі збірної, Кубку України і це додавало стимулу відновитись, стати кращим. Для мене волейбол, особливо після травми – це те, чим я хочу займатися і без чого не можу жити. Одне шкода, що в мене немає відповідної навчальної школи, коли з дитинства закарбовується подача силова, рухливість на блоці, висота стрибка. Я почав займатися волейболом трохи пізно, фактично у 20 років. Але тепер розумію, що це моє, це те, що я хочу робити далі у своєму житті.

Прес-служба ВК «Барком-Кажани»